Шокуюче вторгнення росії в Україну підштовхнуло Європейський Союз до нагальної необхідності зменшити свою залежність від російського викопного палива. Але оскільки ЄС намагається уникнути російського енергетичного ярма, він не повинен нехтувати критичною важливістю енергоефективності.

ЄС є єдиним найбільшим споживачем російського природного газу та нафтопродуктів. На росію припадає близько 40% імпорту газу в ЄС і близько чверті його імпорту нафти, але тільки зараз стало чітко зрозуміло, наскільки вразливими це нас (ЄС) зробило. Тому незабаром після вторгнення ЄС оголосив про плани скоротити свою залежність від російських вуглеводнів на дві третини цього року і повністю припинити залежність «задовго до» 2030 року.

Підвищена енергоефективність, досягнута завдяки таким базовим інвестиціям, як вікна з подвійним склопакетом, сучасні термостати та утеплення будівель, могла б значною мірою допомогти ЄС досягти цих цілей. За даними Європейської комісії, коли енергоефективність збільшується лише на 1 відсоток, імпорт газу зменшується на 2,6 відсотка. Іншими словами, Європа може зробити серйозний геополітичний та екологічний крок вперед, просто витрачаючи менше енергії.

У минулому імператив ефективності часто затьмарювався в обговореннях енергетичної політики ЄС метою збільшення частки відновлюваних джерел, таких як вітер, сонце та гідроенергія в енергетичному балансі. Але ці цілі - це дві сторони однієї медалі.

На щастя, широкий пакет проектів кліматичного законодавства ЄС, який має на меті скоротити викиди парникових газів у порівнянні з рівнями 1990 року щонайменше на 55 відсотків до 2030 року, у порівнянні з 40-відсотковим цільовим показником, узгодженим наразі, визнає цю взаємодоповнюваність. Крім заходів, спрямованих на активізацію використання відновлюваних джерел енергії, пакет «Fit for 55» включає пропозицію щодо підвищення енергоефективності ЄС до 2030 року з 32,5% в кінцевому споживанні до 36%. (Ця ціль закладена 2007 року на прогнозах загального споживання енергії ЄС у 2030 році). Щоб надати зусиллям більшої ефективності, Комісія хоче зробити свої цілі юридично обов’язковими.

Хоча пакет був висунутий Європейською комісією в липні минулого року, війна росії в Україні зробила його виконання ще більш важливим. Але Європейський парламент та уряди ЄС також повинні піти далі, погоджуючись на ще більш амбітну мету. Як член Європейського парламенту, відповідальний за спрямування проекту закону про енергоефективність в асамблеї в найближчі місяці, я буду домагатися обов’язкової цілі ЄС щодо енергоефективності на рівні 43 відсотків у кінцевому споживанні до 2030 року.

Я також рекомендую запровадити обов’язкові національні цілі для підтримки загальноєвропейської мети та відкоригувати проміжні національні цілі у 2025 та 2027 роках, щоб гарантувати, що траєкторія до 2030 року залишається надійною. Крім того, ми повинні розширити зобов’язання щорічно модернізувати 3 відсотки громадських будівель, щоб включити соціальне житло. І ми повинні посилити положення щодо підвищення енергоефективності в домогосподарствах з низьким рівнем доходу. Підвищення ефективності допомогло б захистити домогосподарства від підвищення цін на енергоносії – наприклад, яке почалося минулого року в Європі в результаті скорочення ринку газу – і підтримуватиме доступність комунальних послуг.

Уряди країн-членів цілком можуть рахуватися з перспективою введення ЄС суворіших — і обов’язкових — вимог щодо національного енергозбереження. Зрештою, у 2018 році, коли було погоджено поточний цільовий показник енергоефективності на 2030 рік, країни-члени наполягали на тому, щоб він не був обов’язковим. Але варто зазначити, що країни-члени разом узяті не на шляху до досягнення навіть цієї мети.

ЄС більше не може дозволити собі нехтувати енергоефективністю. Окрім досягнення геополітичних та кліматичних цілей Європи, підвищення енергоефективності принесе значні економічні та соціальні вигоди.

Термомодернізація будівель, що підвищить ефективність, обіцяє створити багато кваліфікованих робочих місць і стимулювати економічну активність у містах та інших населених пунктах. Завдяки безпрецедентним коштам, які ЄС зібрав для подолання спричиненого пандемією спаду у 2020 році, країни-члени мають сильні позиції, щоб розпочати загальноєвропейську хвилю реновації.

У світлі широкого спектру переваг підвищення енергоефективності національні лідери повинні демонструвати більшу політичну прихильність до рамок ЄС. Національна чутливість щодо свободи дій тривалий час перешкоджала амбіціям у всьому ЄС. Але, вирішуючи серйозні кризи – від пандемії Covid-19 до війни в Україні – ЄС відмовився від інших, навіть більших, політичних табу. Враховуючи цю недавню історію, розширення проєкту законодавства ЄС про енергоефективність має бути настільки ж політично здійсненним, як і стратегічно доцільним.

Нільс Фульсанг - член Європейського парламенту, відповідальний за оновлення директиви ЄС про енергоефективність

Джерело: https://www.businesstimes.com.sg/opinion/eu-can-no-longer-afford-to-neglect-energy-efficiency