Оскільки Україна продовжує підраховувати свої втрати, Європейський Союз має розпочати підготовку плану, щоб допомогти її відновленню та зробити Європу більш стійкою до загроз енергетичній безпеці, пише група євродепутатів. 

Статтю підписали члени Міжпарламентської мережі «Єдині за Україну». Підписанти вказані внизу.

Хід війни змінюється, коли Україна повертає свої території, але російська окупація все ще завдає руйнівних людських та економічних жертв. Оскільки смерть і руйнування тривають, безпосередніми пріоритетами є військова допомога, гуманітарна допомога та макрофінансова допомога. 

Проте ми зобов’язані українському народу вже розпочати підготовку плану, який допоможе йому відновитися для кращого, сталого європейського майбутнього.

Оскільки Україна успішно відбиває російську агресію та отримала статус кандидата на членство в ЄС, майбутнє України та Європи зараз переосмислюється.

Європі потрібне сміливе бачення нового Зеленого плану Маршалла для України. Такий план включатиме значні інвестиції не лише для відновлення базової критичної інфраструктури, такої як дороги, мости, школи та лікарні, але й для модернізації української економіки, щоб допомогти підготувати країну до вступу в Європейський Союз у найближчі роки. .

Зараз потрібен амбітний план переоснащення промисловості та економіки України. Це потрібно не лише Україні, а й самому ЄС.

Існує бажання спроектувати його в дусі реконструкції після Другої світової війни, щоб відповідати масштабам збитків. Водночас завдання також полягає в тому, щоб використати цю можливість, щоб зробити Європу міцнішою та стійкішою перед обличчям загроз енергетичній безпеці та кліматичної кризи. Ось чому нам потрібен  Зелений план Маршалла для України.

Відновлення промисловості як рушій економіки

Промисловість є серцем економіки. Тому успішна реконструкція неможлива без відновлення промислових потужностей України. Металургію України, яка сильно постраждала від варварської облоги та знищення Маріуполя, потрібно буде відновлювати з нуля. 

Нові технології сьогодні дозволяють виробляти сталь замість вугілля за допомогою електроенергії та зеленого водню.  «Зелена» українська сталь буде використовуватися по всій Європі для будівництва вітрових турбін, сонячних електростанцій, нової інфраструктури та транспортних коридорів, швидкісних поїздів, громадського транспорту та нового військового та оборонного обладнання для безпеки наших кордонів. 

Поряд із багатими запасами залізної руди Україна має найбільший потенціал сонячної та вітрової енергії в Європі. За наявності відповідних технологій та інвестицій Україна швидко розширить свій сектор відновлюваної енергетики та стане великим виробником і постачальником зеленої енергії на європейські енергетичні ринки.

Українська промисловість також буде задіяна у виробничих ланцюжках для теплових насосів, обладнання для відновлюваної енергетики, акумуляторів, електромобілів, розумних енергозберігаючих приладів та інших рішень, необхідних нам для скорочення нашої залежності від імпорту викопного палива та досягнення чистого нульового викиду в найближчі кілька десятиліть. .

Заміна російського викопного палива українською зеленою енергією

Російська агресія в Україні та енергетичний шантаж Путіна посилили терміновість повної декарбонізації Європи та закликали нас прискорити ці зусилля темпами військового часу.

Сьогодні прямі зв’язки між Європейською зеленою угодою та геополітикою незаперечні: енергетичний перехід став критично важливими для безпеки та оборони ЄС.

Для Європи скорочення імпорту викопного палива також має сильну моральну основу – ми повинні припинити фінансування військової машини путіна чи будь-якої іншої нафтодиктатури.

Перехід від російської нафти і газу до нафти і газу з інших країн із сумнівним дотриманням прав людини лише перенесе геополітичну владу від одного кривдника до іншого.

У нашому баченні майбутнього, Зелений План Маршалла дозволить Європі перейти від імпорту російської нафти та газу до екологічно чистої електроенергії місцевого виробництва з відновлюваних джерел енергії, що передається з України. 

Ключові стратегічні сфери для нового плану Маршалла

План Маршалла для України вартістю 750 мільярдів євро закладе основу для швидкого та стійкого економічного розвитку України та решти Європи у 21 столітті.

Щоб досягти успіху, їй необхідно підтримувати структурні зміни та інтеграцію до ЄС і вирішувати проблеми в шести ключових стратегічних сферах. 

1. Екстрена допомога, відновлення критичної інфраструктури та постраждалих міст. 

З ранніх етапів реконструкція України має базуватися на європейських стандартах і відповідати процесу вступу в ЄС: нова інфраструктура має бути сталою та задовольняти потреби адаптації до зміни клімату, а нові будівлі мають проектуватися з високим рівнем енергоефективності та зменшувати попит на енергію.

2. Сприяння економічній інтеграції та підготовка України до членства в ЄС. 

Питання регулювання клімату та навколишнього середовища означатиме впровадження законодавства Європейської зеленої угоди в таких сферах, як циркулярна економіка, хімічна безпека, скорочення промислового забруднення та екологічний контроль.

3. Переоснащення української промисловості, щоб зробити її рушієм декарбонізації економічного розвитку. 

Виробництво сталі, добрив та інших товарів має бути відновлено на новій технологічній основі і потребуватиме великих інвестицій.

4. Прискорення енергетичного переходу в усьому регіоні шляхом інтеграції України в європейські енергетичні ринки та виробничі ланцюги екологічних технологій.

 Історичний проект Енергетичного союзу, спрямований на створення єдиного енергетичного ринку на всьому континенті, має бути втілений. Нам потрібно розширити торгівлю електроенергією з Україною та зробити її центром відновлюваної енергетики для всього ЄС.

5. Поступове припинення імпорту викопного палива до Європи та заміна його зеленою енергією з України. 

Ми маємо перенести в Україну технології відновлюваної енергетики та локалізувати там виробництво обладнання – виробництво вітрових турбін, сонячних панелей, біогазових установок та електролізерів. Це одночасно сприятиме розвитку економіки України та дозволить їй поділитися величезним потенціалом відновлюваної енергії з іншими європейськими країнами у формі експорту зеленої енергії.

6. Створення потужної хвилі зайнятості з тисячами "зелених" робочих місць як для України, так і для країн-членів ЄС.

Наприклад, будівництво та реконструкція енергоефективного житла, розширення транспортної інфраструктури, створення нових галузей промисловості та виробництва вимагатимуть масової мобілізації робочої сили. Для цього нам потрібна тісна співпраця з метою розвитку та працевлаштування кваліфікованої робочої сили.

Сьогодні мужність українців захищає Європу та світ, а завтра їхня завзятість, підкріплена європейськими цінностями та ресурсами, перебудують країну на кращому рівні.

Щоб досягти ключової мети Європейського зеленого курсу та зробити Європу першим вуглецево-нейтральним континентом, нам потрібно реалізувати Зелений план Маршалла для України протягом цього десятиліття.

Підписано членами мережі «Єдині для України»: 

1. Андрюс Кубілюс, депутат Європейського парламенту
2. Бернар Гетта, депутат Європейського парламенту
3. Віола фон Крамон-Таубадель, депутат Європарламенту
4. Міхаель Галер, депутат Європейського парламенту
5. Кнут Абрахам, депутат Бундестагу (Німеччина)
6. Робін Вагенер, депутат Бундестагу (Німеччина)
7. Олександр Мережко, депутат Верховної Ради України
8. Хюг Мінгареллі, колишній посол ЄС в Україні
9. Стюарт Макдональд, член парламенту, Палата громад Великої Британії
10. Влодзімеж Цімошевич, депутат Європейського парламенту
11. Пауло Касака, колишній депутат Європейського парламенту
12. Жорж Даллемань, член парламенту, Палата представників Бельгії
13. Андерс Аслунд, економіст, письменник, колишній старший науковий співробітник Atlantic Council
14. Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, Україна
15. Міхал Камінський, віцемаршалок Сенату Республіки Польща
16. Франциско Алмейла Лейте, державний секретар із закордонних справ і співробітництва Португалії
17. Андреас Умланд, Стокгольмський центр східноєвропейських досліджень
18. Скотт Маркус, старший науковий співробітник Bruegel
19. Раса Юкневічене, депутат Європарламенту
20. Андре Гаттолен, член парламенту Сенату Франції
21. Ліза Ясько, депутат Верховної Ради України
22. Александру Мурару, депутат Палати депутатів парламенту Румунії
23. Ерік Кросс, депутат парламенту Естонії
24. Маріус Матійошайтіс, депутат парламенту, Сейм Литви
25. Петрас Ауштрявічюс, депутат Європейського парламенту
26. Роланд Фройденштайн, віцепрезидент, голова GLOBSEC у Брюсселі
27. Павел Гавлічек, науковий співробітник Науково-дослідного центру АМО
28. Неріюс Удренас, незалежний експерт, колишній радник президента Литви Валдаса Адамкуса
29. Олів'є Дюпюї, колишній депутат Європейського парламенту, журналіст
30. Сергій Кальченко, депутат Верховної Ради України
31. Влад Георге, депутат Європейського парламенту
32. Іварс Іябс, член Європейського парламенту
33. Домагой Гайдукович, депутат парламенту Хорватії
34. Інесе Вайдере, депутат Європейського парламенту
35. Грегорі Жульєн, голова Європейської стратегічної ініціативи
36. Антуан Аряковський, директор з досліджень Коледжу Бернардинів (Париж, Франція)
37. Френсіс Фіцджеральд, депутат Європейського парламенту
38. Максим Чепелєв, економіст-дослідник, Центр аналізу глобальної торгівлі, Університет Пердью
39. Марк Демесмакер, член Парламентської асамблеї ОБСЄ, член міської ради Галле
40. Богдан Проць, доц. проф. д-р, генеральний директор "Дунайсько-Карпатської програми"
41. Андрій Мартинюк, виконавчий директор ГО "Екоклуб"
42. Діого Лео, депутат Республіканської асамблеї Португалії
43. Беата Кемпа, депутат Європейського парламенту
44. Владислав Теофіл Бартошевський, депутат Сейму Польщі
45. Ольга Полуніна, координатор, аналітичний центр DiXi Group
46. Андреас Ловердос, колишній міністр освіти та науки Греції
47. Карін Карлсборо, депутат Європейського парламенту
48. Єва Квісторп, колишній депутат Європейського парламенту
49. Карен Мельхіор, депутат Європейського парламенту
50. Єжи Бузек, депутат Європейського парламенту
51. Ромас Шведас, литовський дипломат, незалежний експерт
52. Мартін Екснер, депутат Палати представників парламенту Чехії
53. Ребекка Гармс, колишній член Європейського парламенту
54. Міхаела Шойдрова, член Європейського парламенту
55. Леся Василенко, депутат Верховної Ради України
56. Гедрюс Сурпліс, депутат Сейму Литви
57. Девід Лега, депутат Європейського парламенту
58. Сандра Калнієте, депутат Європейського парламенту
59. Міріам Лексманн, депутат Європейського парламенту
60. Радан Канев, депутат Європейського парламенту
61. Натія Сескурія, науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб
62. Іван Штефанец, депутат Європейського парламенту
63. Юозас Олекас, депутат Європейського парламенту
64. Олена Шафранова, координатор, коаліція "Досить труїти Кривий Ріг"
65. Катарина Вольчук, науковий співробітник програми "Росія та Євразія", Chatham House, професор Бірмінгемського університету
66. Альона Гетьманчук, директор аналітичного центру "Нова Європа".
67. Владлена Марцинкевич, керівник проєктів, CEE Bankwatch Network
68. Наталія Гозак, виконавча директорка Центру екологічних ініціатив "Екодія"
69. Віктор Загреба, керівник Vision Zero fo Ukraine
70. Світлана Романко, директорка Razom We Stand