Держенергоефективності разом із найбільшою в Україні енергетичною спільнотою «EnergyClub» об’єднало представників міжнародної спільноти, щоб проаналізувати розвиток водневої економіки в європейському вимірі.

«Сьогодні, всупереч складним обставинам, було б помилкою не взяти до уваги набагато ширший погляд на те, що відбувається в енергетичному секторі – фундаменті всієї сучасної економіки. З огляду на всі виклики – енергетичну безпеку, зміни клімату, сталість – ми однозначно потребуємо переоцінки всієї структури доступних джерел енергії та технологій, які лежать в основі прогресу», - зауважив Голова Держенергоефективності Валерій Безус, відкриваючи дискусію.

«Ми розглядаємо водневу економіку як один зі стовпів відбудови та відновлення України. Тому ми плануємо використати ті можливості, які з’явилися в процесі глобального енергетичного переходу, у тісній співпраці з нашими партнерами в ЄС», - пояснив Голова.

На новій технологічній основі важливо відбудувати і модернізувати такі галузі, як хімічна промисловість і металургія. Також треба обов’язково відновити генерацію «зеленої» енергії. Для цього потрібно максимально залучати весь науково-інжиніринговий потенціал як України, так і  міжнародної спільноти.

До професійної дискусії долучилися представники Міненерго, Світового банку, ПРООН, Програми розвитку ООН з довкілля (ЮНЕП), Програми співпраці у сфері водневих технологій Міжнародного енергетичного агентства, Німецького енергетичного агентства, Данського енергетичного агентства, Інституту газу НАН України, Центру водневої енергетики (США), Хельмхольц-Центру Берлін з питань матеріалів та енергетики, Центру з питань природніх ресурсів CERENA (Португалія).

«Глобально значно зростає інтерес до водневої економіки. Саме потреба в енергобезпеці та декарбонізації важкої промисловості є найпершими драйверами розвитку водневої енергетики», - розповіла Сільвія МартінезРомеро - головний спеціаліст з енергетики у країнах Європи та Центральної Азії Світового банку.

Так, 16 країн світу мають власні стратегії розвитку водневої енергетики. У 2020 році Єврокомісія прийняла Водневу стратегію ЄС, а у 2022 році – план «REPowerEU», який має на меті досягти 10 млн тонн виробництва «зеленого» водню та 10 млн тонн його імпорту у 2030 році, у т.ч. з України.

«Серед різних країн світу Україна, дійсно, має конкурентні переваги у розвитку водневої економіки: значний потенціал відновлюваних джерел енергії, близькість до ЄС, розгалужена ГТС, потенціал для зберігання водню», - зауважила пані Ромеро.

Перспективи України у цьому напрямі підтвердив і Кіліан Крон - керівник групи з транспортування водню та синтетичної енергії Німецького енергетичного агентства. Водночас, обов’язково треба впровадити законодавче підґрунтя та стандарти відповідно до європейських. Для цього в Україні є вагома політична воля, впевнений Кіліан Крон. 

Окреслюючи фінансові аспекти запуску проєктів з виробництва водню, експерт Програми ООН з довкілля (ЮНЕП) РоманасСавікас зауважив, що саме вартість виробництва електролізерів та чітке регуляторне поле є тими бар’єрами, з якими в основному стикаються різні країни. Також важливим є пріоритезація шляхів розвитку водневої економіки, будуючи ефективну еко-систему із відповідною інфраструктурою.

На критичні аспекти водневої економіки, особливо проблематику транспортування водню, звернув увагу і  БредБредшоу -  президент Центру водневої енергетики (США). За його словами, зараз у світі водень більшою мірою використовується там, де і виробляється. Тим не менш, він рекомендує Україні сфокусуватися на таких напрямах роботи: виробництво аміаку із водню для внутрішнього використання та імпорту, змішування водню з природним газом, генерація рідкого водню у важкому транспорті.

При цьому, робота над розбудовою водневої економіки має базуватися на наукових рішеннях та інноваціях, заявили представники наукових установ. Про готовність обмінюватися досвідом і співпрацювати з Україною повідомили фахівці наукових центрів Німеччини та Португалії.

Управління комунікації і зв’язків з громадськістю Держенергоефективності