Закон України «Про енергетичну ефективність» (законопроєкт №4507), ухвалений Верховною Радою, підписаний президентом і який уже набрав чинності, закладає основи державної політики у сфері енергоефективності. Що саме передбачає документ і державна цільова програма з енергоефективності, розповів Mind голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) Валерій Безус.

Державні цільові програми є ключовим інструментом реалізації політики. Там, де в держави є стратегічний інтерес, – має бути державна цільова програма. Її відсутність свідчить про те, що відповідний напрям не є безумовно пріоритетним.

Державна програма енергоефективності

Починаючи з 2010 року, в Україні існує Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Саме існує, адже діє вона весь цей час несистемно й фрагментарно. Але попри це має успіх серед українців і отримала неформальну назву «теплі кредити».

Незважаючи на те що формат програми дуже обмежений, вона дійсно виявилася на практиці затребуваною та реально доступною – кілька сотень тисяч домогосподарств отримали кредити на утеплення й енергоефективне обладнання. Це близько 870 000 сімей. Загальна сума інвестицій, що залучені за допомогою програми, – майже 10 млрд грн. З них кошти державного бюджету – лише 3,5 млрд грн. Тобто кошти держбюджету слугували дуже ефективним важелем для залучення приватних інвестицій безпосередньо в енергоефективність.

Програма, в основі якої механізм співфінансування, мотивувала українців впроваджувати зазвичай недешеві заходи з енергоефективності у своїх оселях і, як наслідок, заощаджувати сімейні бюджети, скорочувати споживання стратегічно важливих для країни енергоресурсів.

Користуючись державною програмою, місцеве самоврядування розробляло додаткові, компліментарні механізми співфінансування енергоефективності місцевими бюджетами.

На превеликий жаль, за всі роки існування програми її реальний потенціал так і не був використаний навіть на десяту частину. Адже за задумом вона мала значно ширший спектр можливостей, і не тільки в галузі житлово-комунального господарства.

Чим опікується «Фонд енергоефективності»?

З початком розгортання діяльності Державної установи «Фонд енергоефективності», яка має виступати ключовим інструментом стимулювання заходів з енергоефективності у багатоквартирних будинках, сфера дії Державної програми енергоефективності була обмежена індивідуальними будинками.

Про реальні масштаби необхідної підтримки говорить наявна статистика. Так, за даними Держстату, у країні нараховується 8,9 млн індивідуальних будинків. У них проживає близько половини населення України. У 2020 році, за даними НАК «Нафтогаз України», населення загалом спожило 8,2 млрд куб. м природного газу. При цьому, за даними Держстату, найбільше газу домогосподарства витрачають саме на опалення житлових приміщень – близько 57%, на підігрів води – понад 12%, а решта – на приготування їжі.

Тобто знову маємо надзвичайно ефективне використання коштів держбюджету як фінансовий важіль залучення приватних інвестицій. Це створило відповідний ринок робіт, обладнання та послуг, але ж реальний потенціал значно вагоміший. Запит від агентства щодо фінансування програми 2021 року був на рівні 700 млн грн, при загальному щорічному потенціалі – на рівні до 2 млрд грн.

Як розширено Держпрограму енергоефективності 2022–2027

Такими компонентами є:

• стимулювання українців до впровадження енергоефективних заходів в індивідуальних будинках;

• стимулювання проведення енергоефективної модернізації систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення;

• стимулювання підвищення енергоефективності об’єктів соціальної сфери, громадських будівель.

Підхід, закладений в основу всіх напрямів, – співфінансування проєктів. Отже, використання державних фінансів передбачається в найбільш ефективний спосіб задля того, щоб максимально каталізувати процеси інвестування в енергоефективність коштів приватних суб’єктів, муніципалітетів, фінансових інститутів. І в цьому напрямі є дуже великі резерви.

Для прикладу, в Україні є проєкти «Програма розвитку муніципальної інфраструктури України» і  «Енергоефективність громадських будівель в Україні», що реалізуються за підтримки Європейського інвестиційного банку.

Перший проєкт, що згадується, підписаний ще 2015 року. Обсяг фінансування «Програми розвитку муніципальної інфраструктури України», що передбачає і заходи і централізованому тепло-, водопостачанні та водовідведенні, становить 400 млн євро, а проєкту щодо енергоефективності громадських будівель – 300 млн євро. На жаль, за даними Мінфіну, станом на 1 листопада 2021 року за цими проєктами використано менше 1% коштів.

І це лише один із прикладів із загального портфеля нереалізованих Україною програм на мільярди євро, що так і не проінвестовано в енергоефективність національної економіки. Запропонована Держенергоефективності модель розширеної програми відкриває можливості для розблокування цих інвестицій.

Разом із уже наявними програмами міжнародних фінансових інститутів, програмами Державної установи «Фонд енергоефективності» Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива має вже у 2022 році створити базу для подальшого розвитку системного підходу в різних галузях економіки, починаючи з житлово-комунального господарства.

Адже інвестування саме в енергоефективність є чи не найбільш вигідним вкладенням коштів платників податків. Саме така інвестиція не тільки забезпечує економію енергетичних ресурсів, а й створює надзвичайні можливості для розвитку економіки.

Джерело: https://mind.ua/openmind/20233662-zaoshchaditi-na-teplo-yak-pracyue-derz...